Щодня відкриваєш ти очі Й ніхто не питає чи ти цього хочеш, Засунь свої бажання подалі у ду**, Отак і чекаєм останнього суду.
Ніхто не питає, Чи ти хочеш так жити далі, Так.
Кожен день боротьба, Ми йдемо по головах до місця під сонцем, Я не, не хотів, Та невже хтось питає, чи хочеш, чи ні. Ми не маєм речей, вони мають нас Жорстко у всі діри І так хотілось би заховатись та ніде, Ніде подітися.
У цій задусі немає куди вже іти, Спасти мене вже ніхто не в змозі, Послабити вузол, схопити повітря ковток, Забери мій квиток в один кінець.
Забули все, чого прагнули так, Натягли всі на шиї мотузки самі, Залиш хоч одне - не забути себе, Не забути якими хотіли ми бути...