1 Ми майже незнайомі. Я не питаю, хто ти. Я бачу твої очі – але не чую сміх. Візьми собі на згадку мої осінні ноти І слів моїх зимових білий сніг…
2. Ти дивишся на зиму крізь лід холодних вікон І кличе без упину тебе твій телефон. До тебе, як до Сонця, хіба можливо звикнуть? І я тебе дивлюсь як дивний сон…
3. Якби могла спинити холодний сірий вітер, Якби могла зламати ці лабіринти стін… Я залишу на згадку твій кольоровий квітень І невагому й ледь помітну тінь….