кілька холодних слів з-під шару березневого снігу зі стін шо заховали в собі, поїдали нас ніби, та поїзда навесні розкинуть всіх по містам не стану слухати пісні, які тобі десь там раніше сам написав, тепер обіди стан мене скував, в тебе букети квітів і обіди, сауни як завжди з тими самими, що володіють сумами а я шукаю мінуса і добиваюсь сумом у просторах гуртожицьких коридорів, на брудних дорогах, двориках чи схований за шторами від холоду і снігопадів, дорікань і сорому по-старому ше сто грамів і я буду у нормі. і хоч тобі давно плювати на посил куплетів я вже так само наплював і на твою реакцію дістала гра ця, і я гублюсь в інтернеті, в моїх пяних вечорах, текстах, написаних ще вранці
покидай координати моїх нетверезих мрій попри долоні - краплями, попри роки - хвилинами, і тінями під стінами зупинок за чужими спинами, героїнею сюжетів заплутаних ліній
глядач чарівних ранків, вище від дерев і дна навічнозайнятих людей, відірваних від сна по іншу сторону вікна, одної із сотень кімнат де кави аромати, мати, цитати з Пелевіна... стерати куплет і на новому писати вдесяте стихають мінуса, я на паузу до завтра з атракцій залишилось зо три старих записи, затерті статуси, портретів нариси. зараз по-іншому - міста за вікнами вагона, ми стали з віком невагомими, знайомими, свідками, шо грали роль учасників і несвідомо кордони дому покидали в різні сторони. таких історій не бракує у моїх блокнотах і чимось радує, шо всі вони лишились там же не переплетені з життям, а за вікном там ніч і пяні люди і шуми моторів машин...
покидай координати моїх нетверезих мрій попри долоні - краплями, попри роки - хвилинами, тінями під стінами зупинок за чужими спинами, героїнею сюжетів заплутаних ліній
вже рік минув з тих пір як не писав пісень я походу стала ти останнім джерелом натхнення щоб накидати щось за день треба було нагадувати як мені нагадила ти знаю поганий мотив, знаєш, не грає ролі я просто радий шо, писати став без алкоголю знову... не настільки важливо про шо коли година - і всі спогади стають віршом вір шо цей текст без натяків, образи всі забуті просто ше раз дуже хотів повернутись на студію де став записувать текста старі на різних стадіях різні міста та стан мій заставляє поєднать їх...