А за вiкном такі одноманітні дні Лежать пом’ятi ноти знову на столі I звучить мелодія сумна про те яка тепер, скривавлена душа тай ця весна , змінила все моє життя де знов закінчилась історія сумна А я бiльше за життя тебе любив Але пробач мене , що я тебе не захистив Все як коротка мить пішло у небуття Лише залишились у пам’яті твої слова Та й ця остання зустріч і солодкий чай Холодний вечір не промомив: “зачекай” І твої сльози, а в душі щось защемило Обіймаючи я зрозумів, що це моя помилка Що я мабуть не вартий нового кохання І знову зник серед темноти мовчання
приспiв дай менi полетiти униз і розбитися краплею болi Вiдпустити свої почуття тiкаючи вiд уламків любовi (2р)
А я більше за життя тебе люблю Хоча цього тобi я бiльше не скажу я пам'ятаю все, i дотик твоїх рук солодкі поцілунки,запах твоїх губ наші зустрічі які були такі прекрасні прогулянки чудові, і ми немов у казці так побудовано життя, усе нажаль минає але твоє серце чомусь все пам’ятає Я хотів усе забути, але якось не виходить Та й ти у снах чомусь приходиш та прокидаюсь я ¬– самотність й пустота і сон закінчився, ілюзія уже пройшла знаєш, захотілось тобі знову написати повернутися в минуле , і все згадати але знов холодний ранок, пора уже звикати до самотності і навчитись просто відпускати
приспiв дай менi полетiти униз і розбитися краплею болi Вiдпустити свої почуття тiкаючи вiд уламків любовi (2р) [by mara..]