А ти знаєш, що мені без тебе так погано Що я не можу спати, а потім цей самотній ранок Коли тебе не має поруч, це так мене вбиває Все здається іншим і чогось не вистачає А не вистачає лиш тебе, однієї і коханої Яка б зігріла сонцем, теплим і прекрасним І я знайшов свій рай, насолоджуюсь любов’ю Без пам’яті кохаючи, живу лише тобою І ти моє повітря без якого задихаюсь я Ти так мені потрібна й потрібна усмішка твоя І я втрачаю розум коли тебе не має біля мене Я став залежним, залежним стало моє серце
приспів Я віддав би усе аби побачити зараз тебе Нехай на хвилинку знову обійняти тебе Заплющити очі і відчути дотик твоєї руки Поцілуєш так ніжно, і промовиш « не йди…»
А ти мій ангел, який змінив всі мої дні Я дивлюсь на наші фото ,ми там такі смішні І пам’ятаєш наший перший поцілунок Нашу першу зустріч, в руці для тебе подарунок Як ти сміялася постійно втікаючи від мене А потім обійняла тепло, серце забилося скажено Переписка у мережі, я дякую тобі за гарний вечір І все було неначе вчора і слова тут недоречні А тепер ти так далеко і ця відстань розділила нас Я так сумую за тобою, ти за все мене пробач І нехай це дивно, та я з тобою поруч ,озирнись Візьми мене за руку й ніжно посміхнись
приспів Я віддав би усе аби побачити зараз тебе Нехай на хвилинку знову обійняти тебе Заплющити очі і відчути дотик твоєї руки Поцілуєш так ніжно, і промовиш « не йди…»
І ця «love story» не закінчиться ніколи Бо вони тепер назавжди разом і радості і в горі Він кохає і завжди писатиме її свої вірші А вона його зігріє ,коли в душі будуть іти дощі Вона дарує йому радість, коли усміхається так щиро А її карі очі ,на нього знову дивиться так мило Вона у нього закохалася без тями і подарує йому сина Вона одна у нього ,одна, лише єдина І ця любов подарувала їм нове життя Врятувала їх самотні душі, в яких тепер живе весна Він так її кохає і кохатиме її завжди І кожний ранок промовлятиме «не йди…»
приспів Я віддав би усе аби побачити зараз тебе Нехай на хвилинку знову обійняти тебе Заплющити очі і відчути дотик твоєї руки Поцілуєш так ніжно, і промовиш « не йди…» [by mara…]