1: У дзеркалі я бачу не себе, а тільки образ, Гра набридає, музика - наркотик, знову роздуми. Далеко не романтик, відчуваю лиш емоції, Але і там, де холодно, також засяє сонце. Я перейду ту грань, що виникла так несподівано І знову розповідатиму все, не зможу стриматись. Хтось буде вірити мені, а хтось, напевно, - ні, Байдужість розчиняється, як примара в пітьмі. Раніше час ішов роками, а зараз - хвилинами, На перетині шляхів правильний лиш один. Чудово розумію, що давно зробив свій вибір, Розкрити внутрішній світ? Я знаю, в мене вийде. Життя як диво і не тільки у фільмі Кустуриці, Мене завжди десь чекають, колись я повернусь, Та все ще залишаюсь тут заради чогось справжнього, Ніхто не знає точно, навпевно, час покаже.
Приспів: Так буває, що радість інколи забирає сум. Пролітає час поруч десь завжди і не знаєш чому.
2: Я падаю в безодню, мене завжди хтось тримає, Відправлю повідомлення "Найкращі побажання". Неперобне відчуття перетворилось в звичку, Навіщо одягати маски й носити їх вічно? Знову холодний ранок і здається все похмурим, Я збираю воєдино фрагменти минулого: Ті люди і події, що залишили відбиток, Вони зробили сильнішим, змогли чомусь навчити. Персонажі книг зображуються незвичайними, У натовпі людей хтось відчуває себе зайвим. Мій візаві живе в мені, загублені одні, Бурхливий океан думок - такий наш дім. А завтра інший день, все буде зовсім по-новому, З'явиться світло в тунелі, зникнуть усі кордони. Напевно, рідний голос забере мої страждання І все, за чим ми довго йшли, загубиться в деталях.
Приспів: Так буває, що радість інколи забирає сум. Пролітає час поруч десь завжди і не знаєш чому. (X2)