1: Зачинилися двері і зупинився годинник, Чиєсь життя промайнуло в очікуванні дива, Розпоряджається доля, яка свій жереб кине, Комусь не вдасться виправити всі свої помилки. Старі написані листи згорять колись у вогні, Їх не змогли відправити, шукаючи причини, Але, напевно, серед них є найдорожчий один, В якому є щось важливіше, ніж слова і думки. Була короткою зустріч, бо всі кудись поспішають, Завжди чомусь порівнюють можливості з бажаннями, Продовжують ходити далі по лезу ножа, А потім просять Бога дати їм останній шанс. В буденного життя є інша сторона медалі, Яку побачити важко, ніби маяк у тумані. Йшли поруч Радість і Біда, пролітали літа, І з кожним кроком наближався неминучий фінал.
Приспів: Лиш сльози на очах І спогади в думках. Згадаю імена Усіх, кого нема. (X2)
2: Ще одна погасла зірка у нічному небі І відпускає назавжди когось у світлу темінь, Я пам'ятаю, вже казав, що там зустрінемось всі, Але не треба поспішати покидати наш світ. Здається, дуже легко бути вічно молодим Та завжди шукати у всьому "золоту середину", У вирі всіх подій не помічається головне І ключова хвилина може пройти і повз мене. Я заплющую очі, бачу знайомі обличчя, На жаль, так сталось, що вони давно пішли у вічність, Але залишаться назавжди у моєму серці І кожна мить із пам'яті ніколи не зітреться. Багато хто не встиг забрати те, що дарувалось, Хотіли наздогнати, бігли по дорозі прямо, Можливо, досягли б свого, якби тоді не впали, І час не повернути, він залишає так мало.
Приспів: Лиш сльози на очах І спогади в думках. Згадаю імена Усіх, кого нема. (X2)