Приспів: Я забуду вмить, Що колись було. І в душі болить, Краще б то був сон. (X2)
1: Паралелі не зустрінуться, навіть в утопії І це лише здається, що наближається обрій. Навіть "Летючий голландець", шукаючи свій берег, З'являється лиш там, де будуть вірити у демонів. В прокуреному вагоні хтось їде день за днем І думає, що залишає позаду усі проблеми, Кінець брехні не означає ще початок правди І всеодно в очах гравця буде помітним азарт. Багато хто із мрією летить за океан, І знає добре, що життя підкидує нові екзамени. Все невідоме сплітається лініями долі, І справжнє щастя інколи обходить стороною. Одного разу необхідно перейти Рубікон, Вчинити, як скаже серце, не допустити промах, Тому що тяжко підніматись, дуже легко падати, Та мудрий подорожній знає, де шукати правду.
Приспів: Я забуду вмить, Що колись було. І в душі болить, Краще б то був сон. (X2)
2: Усе, що розпочав колись, я змушений продовжити І зовсім не шкодую, бо вкладаю зміст у порожнє. Нехай хтось каже, що потрібно шукати лиш вигоду, Коли ідеш до мрії, доводиться ламати кригу. Обираючи завжди, що можна, а що треба, Проводячи свою межу між землею і небом, Так очевидно, що все пізнається в порівнянні І я змінив думки, на щось зовсім по-іншому глянув. Перемикаючи канали, пропускаю рекламу Із думкою про те, що тільки я тут маргінал. І все частіше доводиться поступатись принципам. Бо найстрашніше для мене - залишитись наодинці. Я ще прямую до мети, хоча вона й далеко, Та зірка вказує шлях, де заблукати легко, Періоди життя поділить на слова і такти, І тільки сам я вирішу, коли ставити крапку.
Приспів: Я забуду вмить, Що колись було. І в душі болить, Краще б то був сон. (X2)