1: Коли над містом пітьма опускається, І на його вулицях ліхтарі вмикаються, Стає непомітним те, як пливе час, Сутінки перетворилися на ніч враз, Все іде зовсім в іншому руслі, Змінюючи кольори яскраві на тусклі, І художник-творець нам теж сказав би, Чому вночі переважають тільки чорні фарби. Візуальний ефект відіграє свої ролі, Під його вплив підпадає кожна доля. І ці зірки на небі постійно щось віщують, Хто в це вірить, той на собі відчує. Якісь магічні сили діють дуже активно, Але чомусь це людям не здається дивним, Бо звикаємо до цього і вже неважливо, Здається, що вночі світ стає ще більш мінливим. А загалом цей період є загадковим, До несподіванок завжди треба бути готовим, Бо все, що робиться - робиться неспроста, Ніч лише на перший погляд у думках пуста.
2: І в цей час від заходу сонця до світанку, Все продовжує іти безперестанку, Просто ніч - це як день, але темно, Знаходить відображення в нашому інферно: Хтось читає книги, прагнучи пізнання - Але для когось, точно, ця ніч остання, Для когось перша, хтось починає життя, А хтось, навпаки, - хоче піти в забуття. Більшість людей перебуває у полоні сну, А хтось несе варту, стоючи на посту, Комусь прийшла в голову ідея стати героєм, А когось так і мучить гостра параноя. Та будь-що відбувається саме вночі, Можна і від істини знайти свої ключі, Найтаємничіша пора кожної доби, Завжди ховає щось незвичайне у собі.