Вона одна - нікого не потрібно, Вона одна - горда й непохитна, Вона одна - люблю її, не дарю квіти, Вона одна - одна ....
Асфальт вкривали краплі, тихо вітер вив собі, І хмари бісові змушували бути знов самим. І дим здіймався угору, як шматок душі, Хотів тебе забути, утопити у дощі. Буду з чим? Тепер немає значення, І ріже з середини тінь останього побачення, Стільки шляхів, а ці не перетнулися, Крикнув у даль і лише ехо повернулося, Ці виїбони тупо, у серці рани, ступор, І скоро ранок стукне, і скоро пламя стухне, І скоро біль переросте у сміх, Я не зміг, втримати подій цих біг. Серед мільйонів людей, треба лише одну, І лише їй сказать по правді можу що люблю, Серед мільйонів поглядів, вгадаю лиш її, Я не здамся, я борюся, хоч все у вогні.
Вона одна - нікого не потрібно, Вона одна - горда й непохитна, Вона одна - люблю її, не дарю квіти, Вона одна - одна ....