Драма одного актора, рана знову в повторі, У горі збираються зорі, знову тараторю, Тобі про те що відчуваю просто час вбиваю, Знаю, такого не буває, відлітаю. У світ своїх ілюзій, думка до ночі грузить, Проситься проза та серце не відпустить, Тебе з твоїми тупими заскоками, озлобами Кінці розмови, та ходжу тими ж тропами. Не можу відпустити, не можу злити, Хочеться вити, плити в твоєму серці не розбити. Хочеться втекти від всього, поховати біль, Та наврядчи закопаєш суміш почуттів і слів. Я на тебе присів, зовсім збився приціл, На легковажних шмар та сук усіх, Тасує сніг, людей наначе карти, Я ніби псих, кидаю недоречні жарти.
Все даремно, для тебе всі слова пусті, Все даремно, почуй мене хоча б у ві сні, Все даремно, заберіть серце в диспансер, Все даремно, та все ж чекаю шансу.
Перебирав варіанти, перебирав думки, Перебирав пріорітети, та всюди лиш ти. В полоні пустоти потрібно просто йти, Любовні шняги постити, палить мости. Та не можу щось тривожить по кімтаті ходжу, Телефон в руках знайомий номер, знову вводжу. Розмова ні про що, попрощались по-англійські, Біль лікує камін, коньяк чи віски. Скажи хоч щось, не мовчи, Я спіткуся і ще трохи цей стяг несучи, Бігаю за чим? І на щось все сповідаюсь, Зрозуміти усім серцем, тебе намагаюсь. Вся ця каша, без варіантів, все в тупу, Я кричу у відповідь лиш чую тишину. Дай мені знак, дай шанс я прошу, Я не здамся просто так, не відпущу.