Зрозумійте, я абсолютно упевнений, у своїх словах, Бо, насправді, наркотики робили й хороше для нас, А якщо усмішка незгоди, виникає на ваших вустах, То послуга, про яку я прошу, є простою для вас. Сьогодні, коли ви увійдете до власної домівки, Знайдіть усі свої улюблені диски з альбомами, Та, не забудьте, про кращі музичні платівки, А потім, спаліть їх, без сліз і без іронії. І знаєте, чому ви повинні, усе це зробити? Бо митці, що написали музику, силою уяви, Яка, зуміла заохочувати вас, краще жити, Весь свій творчий час потужно стирчали. -------------------------------------- Сьогодні, молоді люди, пережили феєрію, Прийнявши хорошу долю відбірної кислоти. Вони усвідомили, що матерія лише енергія, Яка повільно вібруючи, створює нові світи, А також, що ми одна суб'єктивна свідомість, Що нема таких речей, як смерть, а життя сон. Ми - наше власне уявлення про себе і совість, Є єдиним виходом назовні та реальним звя'зком. ---------------------------------------------- Те, що відбувається, - не війна проти наркоти, Це битва проти особистої свободи кожної людини, Ось що це таке, а решту - зайва додача гостроти, Увесь час тримай це в голові, завжди, ти повинен. ------------------------------------------------- Я мрію про яскраве обличчя, Воно дивно-синє й мерехтливе, Посміхається широко й незвично, Тішить мене, трьома дикими очима. Я падаю униз, перекочуюсь на спину, Повертаючись назад, втікаю від мишей, А піднявшись вгору, - витираю павутину, А з нею, одну сльозу, із моїх сухих очей. Я входжу і виходжу. Я всередині і ззовні. Туди й сюди. Три дикі, теплі, і невтомні. ......................................... Це дитячий віршик застряг у моєму розумі, Там було сказано, що наше життя - лише сон, Так багато років, так багато пустих роздумів, Щоб зрозуміти те, що й я завжди знав цей закон. ............................................... А як же ж приємно тебе узріти, Я так сильно сумував за тобою. І ти прийшов за мене порадіти? А я уже заліз у сум з головою. І вийшов дивитись як ти граєшся, А ти без оглядки, утікав від мене, Я вийшов глянути чи ти не поранився, То чому ж ти, так мчав, геть зі сцени? ...................................... А навколо мене, земля окутана пеленою, І під небесами, священний ворон кружляє, Чорний, як провали в пам'яті, за легендою, І синій, яким наше, друге, нове сонце палає. В його непорушну тінь, помалу, засовую руку, Щоб із розплавленого піску, витянути уламки, І знову, напевно, спробую їх зібрати докупи, Щоб таки побачити те, ким і чим я міг стати. Я не впізнаю, тієї оселі, Проте очі, аж надто знайомі, Бутони, що світяться у пустелі, І співати, знайому пісню невтомні: ...........................