Знову по десятому колу ми на одній і тій же любовній драмі. Знову квитки в перший ряд - і на сцені два актори, а ми почесні глядачі. Вистава для нас і через нас. Але обставини не на нашу користь. І усім панує час. Хочеться припинити, зыграти самому....Але завіса піднята, виставу почато! Ти кохаєш? /так! на бек вокалі/ А чи щасливий ти? А чи був коли-небудь ти у центрі суєти, Коли ти кохаєш двох, а тебе кохають двоє? Коли вибір лиш один, що ж це твориться з тобою? Один з них вічно в серці, другий вічно в думках, І обоє мою душу тримають у руках, Коли спочатку був один, чиєю ти була і будеш, І не думала, чи потім когось іншого полюбиш, Раптом наче порух вітру все змінилось, Почуття того, кого любила, кудись ділось, Знову б’єшся в стіну, шукаєш двері, Тобі не треба зірок з неба, не треба феєрії, Повернись, скажи що любиш, обійми міцніше, Вимкни грози над нами, і посміхнись миліше, Ти йдеш від втоми й суму, і вона іде, Проте і гадки ти не маєш, що за цим гряде, Приспів: У всіх сторонах світу, будь-в якому кутку планети, Любов, ти єднаєш кордони, й розплітаєш тенета, Але якщо доводиться ділити небо і зраджувати мрії, я дикий птах Відпусти мене увись! Ти знаєш де вона, але не знаєш з ким, Вона у розпачі ковтає сигаретний дим, А її друзі поруч, вона ж від них далеко, Напоказ на обличчі холод, в голові спека, Тоді немає виходу, потрібні зміни, Ти опускаєш руки, все безнадійно, Але не все так просто, знаходиться людина, Що просто гріє душу, і робиться спокійно, Як Цезар й Клеопатра,Ромео і Джульєтта, все на цікавості духовній, мисленні поета, Розмови ні про що, потім про щось значиме, І вже немає суму, захоплення постійне, Від ядерної фізики аж до підборів – Теми захоплень ваших без повторів, Набридло бути геометром, я стиратиму кути, Я мрію про майбутнє без таких турбот, а ти? Приспів: У всіх сторонах світу, будь-в якому кутку планети, Любов, ти єднаєш кордони, й розплітаєш тенета, Але якщо доводиться ділити небо і зраджувати мрії, я дикий птах Відпусти мене увись! А може це не моя вина, що все так сталось, Й насправді все це випадково трапилось? Амбіції великого міста – невдалі декорації, Де повсюду брехня й невдалі провокації, Де немає щирості, й панують карти Віза, Де в безробітних за спиною знань валіза, Ти хочеш вище, ти хочеш полетіти, Тобі є що показувати, і є чого хотіти, Тобі важливе кохання, тобі не все одно От тільки є лиш два шляхи, третього не дано, Один гріє долоні, а інший гріє душу, І обіцянок даних колись ти не порушиш, Боже, хоч трохи мудрості, і більше такту! В життєвій драмі чекаєш ти антракту, Така дилема, обоє знають варіанти, Твоєму рішенню бракує лиш константи. Приспів: У всіх сторонах світу, будь-в якому кутку планети, Любов, ти єднаєш кордони, й розплітаєш тенета, Але якщо доводиться ділити небо і зраджувати мрії, я дикий птах Відпусти мене увись! Коли вже воля? хочеш вдихнути вільно! Відчути успіх, перемогу, бо ти сильна! Але ж бо ні, свідомість розривається під гнітом правди, Що завтра: вибір знову, все насправді, І врешті обираєш, жалкуєш, що зробила, Але прекрасно знаєш, що жити так несила, Стираєш третій кут, і ставиш крапку, Здавалось би, жила собі б в спокої і достатку, А серце рветься за минулим, себе проклинаєш, Але що робити з цим достоту ти не знаєш, Люби, і буде все чудово, це тебе врятує, Сама з собою розберись, чого тобі бракує, Роздвоєння не дасть тобі в житті нічого, Загубиш лиш дорогу ти до щастя свого, Та пам’ятай: що б не обрав з кохання скарбу, Сірість буднів вже починає купувати фарби! Приспів: У всіх сторонах світу, будь-в якому кутку планети, Любов, ти єднаєш кордони, й розплітаєш тенета, Але якщо доводиться ділити небо і зраджувати мрії, я дикий птах Відпусти мене увись!