Суміш нас обох дає нам плюс, Але як по одинці звісно ж мінус. Сьогодні в ночу створюємо блюз, А в ранці тихо-тихо розчинюсь.
Я не впускаю в серце біль та холод, Але в середені вже кригу гострить лезо. Що розтравило в мені душевний голод? Впізнала що! Байдужість! Збирай валізи!
Як зраджували тебе мої думки, Та заразом штовхали тіло на голки? Я не пишаюсь гордістю та визнаю помилки. А знаеш, ти-кохання моє,мої пігулки!
Ти наче бачиш назкрізь брехню і правду, Та не побачив вартість мені твоєї втрати! Ти наче бачиш назкрізь брехню і правду, Але ти не побачив вартість мені твоєї втрати!