Щось темне ввижається в сні,
Щось холодне липне до очей,
Хтось дарує божевілля мені,
Хтось кличе до вічності ночей!
Я сховався в печері свободи,
Я прийняв темне як істину,
Божевілля, як жінка рідкої вроди,
Та безумство без страху, жалю.
Я Фауст, що душу продав,
Неприязний, гидкий та брудний,
Я Фауст, що щастя піймав,
Щасливий, прекрасний і свій!
Хто відкриє наші серця?
Хто зможе їх прочитати?
Той хто не любить мерця,
Той хто може думку мати!
Як молоде вино в новому келиху,
Гаряча кров біжить по моїм венам,
Як скисле вино в брудному келиху,
Вода ледь тече по рабським венам!
Я Воланд, що на землю прийшов,
Щоб ілюзію про людину вбивати,
Я Воланд, що в пекло зійшов,
Я той хто не боїться страждати!
Відкрий же серце для божевілля,
Нехай же горить в тобі воно,
Нехай поїдає те сухе гілля,
Та дарить тобі світло й сяйво!
Я бачу полум’я очей твоїх,
Їх дзеркало відкрито,
Безумство танцює в них,
Божевілля в дзеркалі відбито!
Хто відкриє наші серця?
Хто зможе їх прочитати?
Той хто не любить мерця,
Той хто може думку мати!
Utburd еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3