Am D Ой що ж то за дивна у полі могила, C G Що знову Волинська земля породила? Стоять на могилі півмісяць з хрестом… Ой хто ж поєднав магомета з христом?
І що ж то за дивне незнане письмо? Під місяцем ось, на таблиці воно! Ой, хто й кого в цій землі поховав, Півмісяць поставив і напис уклав?
Це літом було – в сорок-третьому році… Ми били фашистів на кожному кроці Ось тут, де могила, запеклий був бій – Ось тут, де могила, впав приятель мій…
Закинула доля в наш відділ здалека Палкого бійця – молодого узбека. Він нашу ідею всім серцем любив, І нашого ворога з нами люто бив.
Коли ж був ранений в нерівнім бою, І кровю залившись, вчув смерть він свою – То погляд гарячий на схід скерував, І з нами прощаючись, таке він сказав:
«Вкраїнці… я в бою із ворогом гину За вільну Узбекію й вілюну Україну. Ви ж друзі близькі, хоч сусіди далекі, Боріться за волю свою і узбеків…»
Ми спільно з узбеками друга поховали, Півмісяць і хрест в головах виставляли, Його заповіт ми писали разом – Узбеки під місяць, а ми під хрестом.
Так знайте ж, що ця ото дивна могила Союз поневолених кровю окропила Це ми об’єднали всі віри й народи В імя боротьбиз ворогами свободи.
Це аш клич лунає у кожній країні «свобода народам, свобода людині!» Й дрижить кожний злодій і кат окупант, Що всі поневолені – разом в лавах УПА.