Не знаю сховатись, чи бiгти, Туди, де думки не знайдуть. В серце встромляє нiгтi Нестримна безсила лють Вона - живильна отрута Отруйнiша навiть за ртуть Зiлля гiркої спокути В серце щоб жити ллють.
Вiдчай в моїй оселi Йому жертви нової треба Жене нескiнченним тонелем Його божевiльний регiт I нехай лють - отрута гiрка, В кожнiй краплi – моє життя Я отруйна i люта така Що здолаю все до кiнця
Вниз мене не змусять стибнути Нi образа, нi бiль жорстокий Я не бажаю чути Пiдступного вiдчаю стогiн Росте в менi люта iстота Пульсує, штовхає I кожен отруйний дотик Мене до життя повертає
До губ моїх щось пристало Що має гострi краї, Колький, маленький кришталик Злизнула я з губ моїх. Впiзнаю цей смак - Отруйнiша навiть за ртуть Гiркота на моїх губах Живильна отрута лють
Вниз мене не змусять стибнути Нi образа, нi бiль жорстокий Я не бажаю чути Пiдступного вiдчаю стогiн Росте в менi люта iстота Пульсує, штовхає I кожен отруйний дотик Мене до життя повертає