Ой, тихо верба гнешся... Тобі небо зірками плаче, Ховаючись у воді, Сумом ворон кряче... Він бачить світанок, Дарує тобі ранок
Як же мені прилетіти у твої долоні, Як же торкнутися ніжно твоїх локонів?!..
Я теплим вітром обійму твій стан, І нас сховає навіки туман, Навіки туман, вечірній туман, Коли торкнуся твоїх долоней...
Ой, тихо верба гнешся... Твоя душа молода, Але старіє кора Ворон плаче: Він не бачить світанок... Хай горить той ранок!
Як же в останнє торкнутись твоїх локонів, Як хоч на мить опинитись у їх полоні?!..
Я теплим вітром обійму твій стан Нас сховає навіки туман, Навіки туман, вечірній туман, Коли торкнуся твоїх долоней, Коли в останнє торкнуся твоїх долоней...