Написала б і розказала, як мене ніколи ти не кохала. Зрозуміла б і, відпустила б і, не тримала би мене силоміць тоді
Скажи чому, скажи навіщо ти воплекаєш почуття непомітно, бо все і так минає з мелодією доща, і цей сюжет придумала ти і тільки ти, а я.
Я самовпевнений з тихими кроками йшов до мети і тепер одинокий я, і ти тепер чужа, в тебе інші погляди, завершилося все, це кінець, бо це прокляте.
Написала б і розказала, як мене ніколи ти не кохала. Зрозуміла б і, відпустила б і, не тримала мене силоміць тоді
І вже тридцять шостий день з тих пір як я все знаю, ти як завжди обманом в очі кажеш: "кохаю", від твої слів я сам у собі тупо замерзав, проклинав небо, рвав волосся, я все знав.
тобі нічого не сказавши клеїв дурачка, -скажи ну що з тобою? -та все ОК мала, я день за днем проводив риючись в свої голові хотів згадати моменти, фрагменти і дні.
Бачила б ти, тільки як воно сука трясе, розлив пів чашки кави, хто знає той пойме. І я забув коли востанє мені снилися сни, мелодія печалі з першим запахом весни.
Поясни як обман ти зєднуєш з любовю без вени, без совісті, страху і болю, бути з тобою чи ні, залиш цю роль мені на вершині зі мною чи вже без мене на дні.
Написала б і розказала, як мене ніколи ти не кохала. Зрозуміла б і, відпустила б і, не тримала мене силоміць тоді