...Боже скажи, чому серденько так палає І жодних ліків від болю йього, немає? Я ж намагався забути її обличчя, Але у снах, КЛЯТИХ СНАХ, воно буде вічно...
Смерть, тільки СМЕРТЬ, змусить зникнути ці страждання, Краще б я й гадки немав, що таке "кохання"...
Ти потрібна мені, Не лише увісні, Я прошу, повернись, І всміхнись, як колись...
Світло повільно згасає перед очима, Випита склянка отрути тому причина... Я точно знаю, де саме я маю бути І це кінцева зупинка мого марштруту...
Я лишився один, Серед цих білих стін, Тож труною мені, Буде мій власний дім...