Це гра на виживання, квиток в один кінець, І хто з вас у неї виграє, покаже цей куплет. Мені байдуже на те, що ви скажете про мене, Я такий же як і ви… тільки я на сцені. Тільки я можу сказати, все що думаю про вас, Ви набрали в рот води, а мені зірвало дах. Не дивуюся на посмішки, не бачу у них правди, Ти загляну мені в очі, що ти в них побачив? Вони вже загорілися, рука уже тремтить, Душа вже виривається, і голова болить. Чому ви не встаєте, чому не йдете з зали, Я не такий вже особливий, і текст мій не цікавий. Але написаний рукою, яка тримає мікрофон, А зачитаний вустами, у яких спокійний тон. Мій реп це не вистава, ви в ньому не актори, Завіса опускається, а я виходжу з головної ролі.
Приспів: Не хочу казати правду: Для чого, я записав цей альбом, Не хочу казати правду: І навіщо, я залишаю головну роль. Не хочу казати правду: Адже мені, і так не солодко, Не хочу казати правду: Бо слухаю критику, в свою сторону.
Переписуй сюжет, сценарій видаляє мене, Я вже не потрібний, йому вже не до мене. А тобі вже бачу не цікаво, що я далі скажу, Покажи на мене пальцем, і віддай мені здачу. Мені не важко піти, не важко покинути цю сцену, Якщо можеш зжени мене, якщо в цьому є потреба. Ну закрий мені же рота, мене на місце поклади, Тільки не роби із мене клоуна, попрошу на Вихід підійти! Ти скажеш, що я тут забув, це не місце для невдах, Я скажу тобі «3 слова», а ти скажи що зі мною не так. В грі правила змінились, ти переможця вибрав? Хто почув мої слова, він у неї виграв! Забудете миттєво, те що прочитав у мікрофон, А можете запам’ятати, і до кінця дослухати альбом. Це все не ілюзія, мене вже тут немає, V.I.T. не скаже правду, але й вам це не цікаво.