Приспів: Те, що вже прожив, сценарій написав, Схожий на серіал, в якому щасливий фінал. Зіграв важливу роль, я головний актор, Ви мене звільнили, я записав альбом. (2 рази)
Розплющую очі, і знову за останньою партою, А ніби хвилину тому, були двері в студію. У класі жодної душі, тільки один я, Одна остання парта, а з нею моя душа. Пам’ятаю як сидів, і писав за нею перший текст, Я й тоді не уявляв, що це буде реп. Навколо нікого не помічав, а може так треба було, Один навушник у вухах, і біт так сильно стукав! Рядки один за одним, прилітали на чистий лист, Ручка перекреслила УСЕ! І мене хватала злість! Я напевно лузер, чому рядки такі безглузді? Я закриваю ручку, і думки мої відсутні… Рука ніби сама, знову білий лист взяла, «На Грані» написала, але ж це був не я! З мене на сьогодні досить, я випускаю дим, Монте-Карло покурив, те що все прожив…
Приспів:
Чому так багато треба, щоб відчути себе потрібним? Я не той ким тут був раніше, у стінах мої тіні зникли. Мій голос тут не чують, вони реп мій не почують, Ніхто не загляне в очі, я це винести не в змозі. Роблю тихенькі кроки, а паркет так скрипить, У нього теж є серце, і воно також болить. Тільки мої кроки, роблять боляче йому, Хоч сідай на ньому, кричи, римуй… А в моїх вухах, постійно лунає цей дзвінок, А мені так не хочеться, запізнитись на урок. Отримати в щоденник, за альбом оцінку 2, Постав мені її, і вижени із кабінета. Сам із задоволенням піду, тільки підберу ключі, Я від вас не чую оплески, які звучатимуть мені. Я розказав свій сон, закінчую цей номер, Ви вийшли з гри, а для мене це Game Over!