Мрiють крилами з туману лебедi рожевi, Сиплють ночi у лимани зорi сургучевi.
Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. _ Ой бiжи, бiжи, до саду, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебедi, як мрiї, Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вiї.
Темряву тривожили криками пiвнi, Танцювали лебедi в хатi на стiнi.
Лопотiли крилами i рожевим пiр'ям, Лоскотали марево золотим сузiр'ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспанi тривоги.
У хмiльнi смеркання мавки чорнобровi Ждатимуть твоєї нiжностi й любовi.
Будуть тебе кликать у сади зеленi Хлопцiв чорночубих диво-нареченi.
Можеш вибирати друзiв i дружину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
Можна вибрать друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати Очi материнськi i бiлява хата.
I якщо впадеш ти на чужому полi, Прийдуть з України верби i тополi,
Стануть над тобою, листям затрiпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на свiтi вибирати, сину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.