1. Он вони, знов спускаються До мене вниз, А ти не бачиш їх, І то так прикро. Он вони до мене граються Та звуть у ліс... І я втечу туди, Ти мене викрив.
Пр. Годі говорити про того, кого нема! Годі говорити про того, кого нема! Годі говорити про того, кого нема!
2. Прощавай, бо я іду до них Вони ж як я, не знають холоду, Не знають міри. Не читай сумних без мене книг. Журба моя, то зветься голодом, Потреба віри.