Що це за печаль в твоїй душі, і куди не подивись, одні торгаші, і коли мій дід, в метро спукається, ніхто із молодих, місцем не поступається, да і люди стали злі, наче без душі, де справедливість?Де всевишій? Чому ніде правди нема, залишилась тільки дідова сидина, вона від того, що війну він пережив, коли втратив все чим дорожив, а тепер, яка йому віддяка, зкажуть йди звідси, щей залуплять мата! І про це я думаю, от що він захищав, він за нас з вами, ледь не помирав, і дуже гірькі сльози, у дідових очах, і дуже багато суму, у дідових словах, і у діда залишлася лише сидина воліс, пора мені уже вийти, ізз цих чорно - білих куліс...
Звідки взялась сидина воліс твоїх, скажи мені діду : де твій сміх? І куди зникла посмішка твоя, адже ціль життя, ти вже відстояв.