Дотихчасові тони і прагнення досягти володіння над хвилями тоді можна бути вільним від побачень самого себе. Власне зараз зустрінемось із твоїм відображенням на сутінковій площі Ринок... десь там на вершечку високого замку ми чекатимемо на ранок в двох з тобою мій Львове... першим дзвоном на молитву по нашим душам...
Забери мене там де є світанок що ніколи не переходить у день навіть не прагне летіти за часом стрілок мого годинника який на лівому зап’ястку відраховує останні хвилини до початку нового дня.
Якщо вірні Писання ми йдемо до раю вузенькою стежкою то най я йтиму Львівською бруківкою як на вулиці Краківській залишаючи сліди своїх спогадів про вчорашнє народження... Називають своїми іменами землі і шукають насолоди у миті... Знаю що десь за тим рогом як повернути на схід живе пустельник із моїм ім’ям...