Та мадам і далі не дає заснути по ночам Чомусь манить саме вона,хоча таких є лям Очі її заставили повірити в світле майбутнє А сама заставила вірити в кінці,що ми попутні
Все зразу було чудово,так собі думав я Тобі ж на мене було похуй,навіть сімя Не рятувала тебе від бару і вічних тус Запамятай-я ніколи не тримав тебе на мус
Я ж хотів перелити душу твою в нове тіло Щоби на ранок ти просиналась щаслива,а не голова боліла Закінилась історія ця тихо і без почуттів Твій смс:прощай,в памяті давно пролетів
І так хотів,зберегти хочаб фото на память Та далі взадую тебе,і дуже серце давить По новій наливаю,в бокалі далі пусто І не спасає уже давно мене те сіре місто
Втікав від тої метушні за тисячі кілометрів І далі мене манило назад,хоча сам не хотів Не зрозуміти почуття,коли справді кохаєш Коли сили не маєш,але й далі взаємність чекаєш