Ну ось сижу на лавці та й букетик роз тримаю чи ти прийдеш сюда в цю мить нажаль незнаю не раз словами опікався - і день у день жалів навіщо я замітив?чому так зразу полюбив? хотів лише любові - ти дала нестримну біль у ранах тих їз крові лишилась та пекуча сіль і жаль одного часу що потратив я на тебе ти там гуляєш з ним а я малюю тут портрети дивлюсь на небо там сніжинки падають у низ вони прекрасні та холодні - такі як ти колись у них немає серця в тебе теж його скажу нема повірити в любов для мене це пусті тепер слова та вже ніколи як колись нескажу,що люблю бо фраза ця згубила свій колишній стан в айкю можливо досить фальші та життєвих помилок життя не раз захоче натиснути на курок вконтакті телефону у розділі пропущені дзвінки залишаться надовго ті сумні й навязливі рядки які нам нагадають про моменти пройдені у двох за краплю щастя ту,що в морі нас росудить тільки Бог і тепер по різні боки нам приходилось іти я робив ті перші кроки і що взамін давала ти ? я був самотнім серед стін які це вбіса відчуття лише недоспані ті ночі давали сутність почуття
Нас розлучила зима,настала холоднечі мить не камінь у стосунках знаю також,як болить як в серці кров пульсує від коханої людини так голос,що тремтить сильніше в лічені хвилини любов –це відчуття,що нам приносить насолоду та більшість так важає,що кохають лиш за вроду та крім усього цього є характер у людини у кожного він свій буває навіть,як в дитини
Схолодним серцем - взаэмності небудеш мати без неї ти людину будеш просто так вбивати і суть у тому, як ти зарас не крути якщо не можеш полюбити зразу просто відпусти бо користі із цього всеодно небудеш мати життя і так уміє бумерангом повертати і лиш любов в душі залишає шрамів слід у серці була іскра,а тепер холодни лід без тебе думав краще,але у душі журба для тебе я ніхто і дружби в нас також нема і довго думав,що поганого зробив чому таку зневагу я від тебе заслужив напевне лиш тому,що був одним їз цих поетів які писали для дівчат неменше ста куплетів що на листок поклали ритм і плач ліричних фраз частинка жалю що тепер залишилась від нас а ти палила ті вірші які невтомно дарував про погляд твій холодний я ні трохи незбрихав їз думкою наївний дальше вірив що найшов ту дівчину з якою разом я б життя своє пройшов забути те що в нас було незміг прикинь пів року і той минувший час недав зробити навіть кроку в душі я мав таку мороку як би симпатій не було та все проходило банально як в дишевому кіно
Нас розлучила зима,настала холоднечі мить не камінь у стосунках знаю також,як болить як в серці кров пульсує від коханої людини так голос,що тремтить сильніше в лічені хвилини любов –це відчуття,що нам приносить насолоду та більшість так важає,що кохають лиш за вроду та крім усього цього є характер у людини у кожного він свій буває навіть,як в дитини