Замість хорошої поведінки в дитинстві Непогана пісня, коли подорослішав, Fame, Вова зі Львова для мам!
Ти називаєш Бога батьком, я Бога мамою називаю, І в моїх думках одне упередження зникає. Ти називаєш словом \"Мама\" найдорожче для себе, Але для Бога сотні інакших імен у тебе, І взагалі на іменах зациклені більшість з нас, Хоча, мабуть, мама всім казала не раз: Звертай увагу не на назву, а на те, що відчуваєш По відношенню до когось, що ти називаєш. І такий підхід мені цілком до вподоби, Я довіряю мамі, я був частиною її утроби, Мама піклується про те, що є кращим для мене, Та дозволяє самому вирішувати проблеми, Допомагає і вболіває, не втручаючись, Радить і настановляє, не ображаючись. Я тішуся, що всі ми брати і сестри, І в нас батьки ті самі, передаю привіт тату і мамі!
Приспів: Мама рідна і кохана! (найрідніша!) Ви пробачте, (пробачте, будь ласка) що був не уважний, Знаю, Ви (знаю Ви) молилися за мене (щоранку і щоночі), Рідна моя нене, нене! Мама рідна і кохана! (найрідніша!) Ви пробачте, (пробачте, будь ласка) що був не уважний, Знаю, Ви (знаю Ви) молилися за мене (щоранку і щоночі), Рідна моя нене, нене! Мама! Мама! Мама!
Мама, блакитне небо – пляма, Якщо його порівнювати з твоїми очима, Вони так само дивляться на мене, нене, Як колись на немовля, яке ти народила, Якому дала ім’я. Я подорослішав, куди б не поспішав, Не забути мені твою ласкаву посмішку, Де мене не закине життя мого стежина, Я залишатимусь завжди твоїм сином. Хочу, щоби ти завжди була щаслива: Сьогодні, завтра і коли станеш сива. Матінко, я дуже тобі вдячний, Пробач мені за те, що був я необачний, Як Сагайдачний, Що проміняв жінку на тютюн та люльку. Мене виховала ти, я виріс не в притулку, Пробач за сльози, що ти пролила через мене, Тобі до віку вдячний, рідна моя нене!