Коли я цю пісню вперше написав, я багато там гнав, Перераховував всі недоліки трави і її попускав. Але потім подумав: \"Якого милого? Кожен і так для себе, Все вирішує сам, йому моїх порад не треба!\" Тому змінив трошки концепцію, і постараюсь не гнати, Просто хочу одну життєву історію всім розказати. Тому вмощуйтесь зручніше, і слухайте мене, як маму, Але перед тим зверніть увагу на нашу соціальну рекламу.
Приспів: Не треба малята, траву хапати, Трава – це бєка, її не можна в ротик не брати! Не треба малята, траву хапати, Трава – це бєка, її не можна в ротик не брати!
Так ось така історія: був собі один пацанчік, Прікольний був пацанчік, слухав нормальний музончік, Спочатку вчився в школі, як усі нормальні діти, Юнацької енергії не було де подіти. Не знаю як там точно все почалось, але напевно так: Запропонували йому хапанути трохи, ну а він дурак, Нє щоб відмовитись, – взяв собі і покурив, Та після цього першого разу він на все це не забив. І почалося-поїхало, спочатку марихуана, А потім, коли вона вставляла вже погано, Почав вживати шось сильніше, я навіть не знаю, шо саме, Та після цього його життя стало зовсім гівняне. Поки була робота – були гроші, було за шо купляти, А коли звідусіль повиганяли, почав заганяти, Спочатку власні речі, потім речі, які вкрав А на нову роботу його звичайно вже ніхто не брав. Потім все було так: мєнти з краденим калькулятором хапанули, Суд був невеликий, умовний термін тульнули... І вроді-би усе замяли, й далі можна тусуватись, Та йому вистачило розуму, мєнтам з травою попастись 300 баксів щоб відкупитись небуло, його знову повязали, Так, як він був на \"умовному\" – то 6 років дали! В тюрму, нахрен в інше місто, його втулили за грати, І я не можу йому тепер навіть сраний лист передати! Ось така сумна історія, хлопчики і дівчата, Тому подумайте добре, чи Вам треба хапати!
Приспів
Ну шо Вам ше сказати?! Мої любителі хапати, Багато з тих, кого люблю я цим питанням напрягати, Кажуть, шо трава – то так, то для них просто забавки, На серйозне щось, вони ніколи не перейдуть з травки... Так от між-іншим, всі нарікі, що починали, З трави свій наркоманський шлях, – спочатку так казали. Що було з ними далі, я не буду розказувати, Думаю усі прекрасно це знають, і не треба нагадувати. Можливо цим словам не вдасться переконливо звучати, Коли від цього ти далеко, це тяжко сприймати, Але боронь-Боже, тобі, на собі це відчувати, Слава-Богу, я цього не знаю, і не хочу знати. Бо мені вистачає, тих людей, яких я маю, Я їх так люблю, а вони гімном цим страждають, І не помічають, як повільно вмирають, І люблячих людей навколо, цим також вбивають.