До назви району Сихів, мабуть, забули літеру \"п\" додати, Район \"Психів\" – оце була б назва, впасти і не встати*. Одне слово характеризує всі явища і події, В районі жити в якому, крім його мешканців ніхто не мріє. – Пацан ти звідки? – Я з \"Психів\", – А тоді нема проблєм, Вибач, що спитався, а район в тебе прікольний, тєма!.. От приблизно такий розклад, щоразу б відбувався, Коли десь-хтось, з моїми сусідами зустрічався. Але мені то не страшно, бо я виріс в цьому районі, В місці, де до холєри й трошки, крєнделів в законі. Кращі друзі, купа знайомих, майже нема ворогів, Хіба-що пару гопів, трохи биків, кілька лохів... Баскетбольний майданчик, де ми вчились літати, Який ми самі замутили, з молотком і купою матів. Малі пацани на нас втикали, ми королями себе відчували, Не лише під сонцем, і в дощ і в сніг там жару давали.
//Приспів:// Мій район – Сихів – де я всіх знаю, Мій район – Сихів – де я баскетбол граю, Мій район – Сихів – де я відпочиваю, Від усього того, що часом мозок грає. (весь куплет – 2)
Я люблю цей район так сильно, як тільки можна любити, Стільки спогадів, пов’язаних з ним, що не перелічити! Про купу речей, які присутні в цьому світі, Перший раз дізнався, відчув на собі, і попробував в цьому місці. Дитсадок, одна і друга школа, купа пріколів, А разом з тим переживань, розчарувань і болі. Перша кобіта, яка мені сподобалась, перші цьомки-бомки, Перші гопніки, з ними перші розборки. Перші радості і тривоги: серйозні і дрібні, Перші поразки і перемоги: великі і малі. Перші прагнення і досягнення, надії і мрії, Батьки, яких я обожнюю, які любити нас вміють. Які були поруч з нами, тоді коли були потрібні, Матеріально не найбагатші, зате духовно не бідні. Які давали нам більше, ніж треба кожній дитині – любов, тепло, розуміння і життя без злиднів!
//приспів//
15-иповерхові з цегли, 9-иповерхові з бетону, Однакові будинки, вздовж і в поперек мого району. Архітектурне різноманіття не загрожує нам, На хаті, з різних кімнат, однаковий вигляд з вікна. Та я люблю цей вигляд, і я люблю ці будинки, В одному з них минула мого життя частинка. Колись я перед тим будинком в пісочниці грався, В цьому ж будинку я перший раз з кобітою кохався. І хоч споруда ця – багатоквартирна і химерна, Це моя фортеця, де я заспокоюю нерви. Місце де мені не треба від когось ховатись, Вдягати маски на себе, чи перед кимось хизуватись. Звичайно тут є і недоліки і часом купа бруду, І прикрашати ці моменти я не збираюсь і не буду. Мені не треба причин для того, щоб Сихів любити, І він відплатить мені тим самим, будем весело жити!