Немає сонця без дощу, Немає радості без сліз. Я інколи в душі кричу, Шукаю часом компроміс. Мені не треба ста прикрас, Банальних зрозумілих слів, Затримай лише трохи час, Я пам’ятаю, ти це вмів...
Буває кругом голова І хочеться летіти вниз, Всьому виною лиш слова, Зповзають бридко наче слиз. Мовчати інколи корисно, Не ранити людські серця Та можна навіть не навмисно, Образити й не буде каяття..
Не треба слів, вони тут зайві, В очах все криється завжди Лиш очі рідні і печальні Врятують серце від біди…