Зникли всі слова, залишився погляд, Усмішка твоя, наче сонце на небі з ранку... Я чую навколо твій голос... Він кличе мене, штовхаючи у прірву почуттів...
Але я мушу знати, чому раніше ти казала Пройде весна і ти побачиш, кохання не буває... Ти брехала, ти мені брехала...
Я не хочу жити так, повір це важко, Відмовлятися від радощів життя, Прокидатись на підлозі й розуміти, Що ти також спиш, але ти не сама...
Пройшло багато років, все змінилсь навколо Нове життя, нові люди, ідеї, мрії... Але чому я ходжу знову по колу, Чому я знову не можу тебе забути??
Але я мушу знати, чому раніше ти казала Пройде весна і ти побачиш, кохання не буває... Ти брехала, ти мені брехала...
Я не хочу жити так, повір це важко, Відмовлятися від радощів життя, Прокидатись на підлозі й розуміти, Що ти також спиш, але ти не сама...