[1 куплет]: Іноді мої думки, немов птахи, Просяться на волю - Туди, де спокій, де нема страждань і болю. Я не знаю, що криється за ними, Але це так гарно, Немов на річці полонини. 11 причин, щоб мене любити, Стільки ж - зневажати... Як ми були ще зовсім діти, Я пам'ятаю її, незайману прекрасну, Був з вулицею сам на сам І з нею одночасно! Я готовий був покинути усе на той час: PLAYSTATION, старенький BMX, плеєр, Аби бути з нею, тільки бути з нею. Думав, істина - кохання, Але ж воно не вічне, Проте таємниче,немов сили потайбічні. Втрачав друзів,хоча знаходив нових, Досі незнайомих почуттів! Правий був чи ні? Порожні розмови! Не дізнаюся ніколи, Що у людей в головах, Можливо, як і в очах, лише страх... Огонь в душі - він такий не щирий, З Днем народження, друже White! Тебе знов вбили! Але не тіло, Тобі знов розбили серце... Ллє дощ на душі, як із ведерця. І прикро зовсім не те, що таке може бути, А те,що все це я вже не зможу забути!
[Приспів]: Нехай все буде так, як має бути, Нехай вітер свище, і щось говорять люди. Про головне ми не маємо забути: Істина зійде!
[2 куплет]: Істина десь у височині, Людина ти чи ні, Ти все не зрозумієш, що я маю на увазі! Світ вже не той, світ у темряві, світ інший! Ласкаво просимо: подорож у часі - Туди, де нема городських джунглів, Але де теж є вихідні та будні, Туди, де люди знали, заради чого жили І знали, що вільні - Солодкі думи оповили! Відчуваю, як ростуть крила, Як злітаю і всё стає зрозумілим, Але це мить, це лише солодка мить... Вона прийде з дощем і одразу ж злелить! Я відчіваю, як зі мною щось стє не так: Я забув, яке життя на смак. В моєму серці лід, і його не розтопити, Можливо, найкращий вихід мене вбити!