По вікнам дощ, пора двадцять четверта осінь Порадуй чимось новим душу, бо ж вона так просить Усе що прожито було, розвій своїми вітрами Давай в останнє все згадаємо і підемо далі
Більше не хочу з головою поринати в минуле Прошу я каплями холодними, змий все те що було Залиш мене хоч на добу з собою на одинці По безлюдним вулицям топтатиму пожовкле листя
Просто залишу тут сліди, згадаю все хороше Що було того не вернути, навіть як не захочеш Повір я знаю, бо ж не раз старався повертати З головою поринав, із ризиком в собі заблукати
Ще не дорослий, та вже так багато по заду минуло 23, це ніби не багато й не мало та вже за цей уривок добре душу потріпало полоскочи в останнє шрами, що залишили рани
Приспів (х2)
Руйнують душу спогади, та помагає музика обожнюю ту мить,коли в житті знайшов свою музу ти показала, що таке дві сторони медалі я відпускаю тебе чуєш, і іду один далі
я відпускаю, ти не помилилась, все обдумав і діло не в тобі, можливо просто я придурок і хоч наші стежки так часто нас переплітали та вітрила наших кораблів під різними вітрами
я вибрав інший шлях, будую сам свою дорогу там де лунають звуки нот, туди ідуть мої ноги я відпускаю в сіре небо всю свою тривогу перегорнути час сторінку і писати по новій
давай тут просто намотаю кілька кіл по парку розчинюсь у осені і просто пропаду до світанку на полицях памяті останній раз заблукаю усе зберу і просто в рифму на листок розкидаю
ну от і все, добігли до кінця останні миті я розриваю всі старі, давно натянуті ниті життя шалене, ще не раз в ньому знайдеш і втратиш та це в новій історії, а в цій ми ставимо крапку