Вітер подув дуже сильно і загасив усі свічки. Знову запалю сірник я і відновлю гармонію. Знову стихія бунтує, і гаснуть по одному всі серця навколо... без надій на вороття.
Летять думки навколо, пускаюь іскри свої. Легкозаймисте почутя, мов фенікс той..
Запалає!
Ніхто ж бо і не бачить усіх тих жахіть навколо. І я тепер не побачу, бо вільний, з іскрою у грудях. Ніхто ж бо і не чує у музиці Всесвіту біль. Мене ж вона вбиває, хоч вільним давно буть хотів.
Летять думки навколо, пускаюь іскри свої. Легкозаймисте почутя, мов фенікс той..