я в динство своє задагляю і здається неначе у сні тихі сутінки віти зривають розкриваються миті ясні. наче винне мале кошенятко біля ліжечка твого стою і як кожне в дитинстві малятко тихо прошу матусю свою: приспів: ну зроби ну зроби мені ласку розкажи мені матінко казку про співучий такий чудовий про мій смерековий край. ну зроби ну зтоби мені ласку розкажи розкажи мені казку і я стану як світ цей казковий ти тихенько мені заспівай!
Ось чугайстер по горах блукає ніжна мавка сплітає косу ось козак що чар зілля шукає і збирає ранкову росу ось дракон пролетів наче хмара і знайшов він чарівне перо і щаслива закохана пара що завжди переможе добро
приспів
ті казки я завжди пам'ятаю ношу завжди їх в серці своїм я по них все життя виміряю свято вірю словам чарівним. та дитинство мов сон пролетіло все здавалось казкове мине раптом чую знайоме і миле\тихо донечка просить мене