XIII.Stoleti - Prokleti Domu Slunecnic | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• XIII.Stoleti
• Prokleti Domu Slunecnic

XIII.Stoleti
Prokletí domu slunečnic

Stoupá dým z černých komínů
krematorií našich padlých snů.
Teď už vím, že je všechno pryč,
stojím sám v poli slunečnic.

Vítr přinesl výkřík černých vran,
ještě naposled vám snad zamávám.
Vystaven božím prokletím
tunelem světla proletím.

Příteli dobrý, jak mi chybíš, tak
tak jak bůh při mých modlitbách.
Ach, moje lásko, jak mi chybíš, tak
jak víra má při mých motlitbách.

Prázdný dům, už ho poznávám,
s podzimem jsou tu hejna vran.
V popelu času nezůstane nic,
jen prokletí domu slunečnic.

Stoupá dým z černých komínů
krematorií našich padlých snů.
Co jsem znal je už všechno pryč,
prázdný dům v poli slunečnic.

Stoupá dým z černých komínů
krematorií našich padlých snů.
Vystaven božím prokletím
tunelem světla proletím.

Переклад:

Прокляття будинку соняшників.

Піднімається дим з чорного каміну
Крематорію наших опалих снів
Тепер я знаю, що все зникло
Стою сам у полі соняшників.

Вітер приніс крик чорних воронів
Цього разу останній раз з надіюєю тобі я помашу
Виставлений в божому проклятті
Tунелем світла пролечу.

Друг мій добрий, я сумую за тобою так...
Так як Бог в моїх молитвах
Ах, моє кохання, я сумyю за тобою так....
Як віра моя в моїх молитвах.

Порожній дім я впізнаю
тепер серед зграї воронів восени
В попелу часу не залишиться нічого
Окрім прокляття будинку соняшників.

Піднімається дим з чорного каміну
Крематорію наших опалих снів
Все що я знав, зникло.
Порожній дім у полі соняшників.

Піднімається дим з чорного каміну
Крематорію наших опалих снів
Виставлений в божому проклятті
тунелем світла я пролечу...

Арт Переклад (перша спроба)

Прокляття будинку соняшників

Повстає дим із чорного комину
Примара мого далекого спомину
Я знаю, зникло все давно поволі...
Серед соняшників я сам стою у полі...

Жалістю донесеться круків крик...
Остання надія вмерла вже навік...
Загублений у проклятті святому
Поміж світла вертаюсь я додому.

Друже мій, за тобою сумую так...
Як за Господом в моїх молитвах...
Ах, моє кохання, я страждаю так..
Не рятує віра в моїх молитвах...

Порожній дім стоїть у полі сам
Й лише чорний крук лишився там...
Попелом часу згине все поміж віків...
Окрім прокляття будинку соняшників.

Повстає дим з чорного комину,
Примара мого далекого спомину...
Все, що знав я, зникло давно поволі....
Лишився лиш порожній дім у полі...

Повстає дим з чорного комину
Примара мого далекого спомину ....
Загублений у проклятті святому
Поміж світла вертаюсь я додому.