Поблискують вечірні, сонні трави,
В далі туманів стеляться дими.
Когось весна любов'ю задурманить
А я зустрів кохання восени.
Така смішна, з синесеньким браслетом,
Усе в ній рідне, рідне і чуже.
Один знайомий мовив по-секрету
Моє дівчатко зайняте уже.
Я не ридав від розпачу і муки,
Щемливий сум повив мене тоді.
Та й дотепер обожнюю ті руки
І дивовижні очі золоті.
Когось весна казковістю чарує,
Комусь сніжку чи влітку на траву.
Але любов, вона не проминула
І я найбільше осінню живу.
Yana Griva еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1