Ти як вогонь, покинутий на вітрі...(автор: Наташа Невдобенко)
Ти як вогонь, покинутий на вітрі, Ти нищиш все, що біля тебе є, І навіть подумки ніколи не помітиш, Ти навіть знищив, що було твоє. Тобі плювати,що про тебе скажуть, Які прокльони на тебе наведуть, Ти просто хочеш все нищити і руйнувати, Бо ти не знаєш, як утамувати лють. Ти так покірно йдеш собі за вітром, І ти не можеш противитись йому, Бо він та лють, що вибирає жертви, А ти розлючений кричиш: ''Спалю!\" Бо ти- вогонь, ти не керуєш злістю, Ти маєш владу все у прах спалить, Але ти маєш слабке місце- вітер, Бо де нема вітру, вогонь вже не горить. Я знаю, кожен був розлюченим вогнем, Що все палив у себе на шляху, Та краще тихо деколи іскрить, А не згорівшому вмирать в своїм диму.