Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага, коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів. Осбтупи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага, хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів.
Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду. Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць. Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу. Розпитаю, як справи у сосен, і звірів, і птиць.
Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті. Я нікуди не дінусь. Я долю свою прийму. А коли я, беззбройна, їм потім вийду назустріч, то вони позадкують, самі не знають чому.