Я люблю коли сонце світить. Я люблю коли у небі місяць Високо зійде і запалить темну ніч Своїм яскравим промінням..
Я люблю коли ти зі мною поруч. Кажеш « Кохаю тебе», але серце твоє не зі мною.. Воно лиш літає високо в небі, І бачить лиш мрії рожеві про себе.. Не хоче прийняти цієї любові, Яку віддаю я з серцем в долоні тобі…
Приспів Я не відчував твоєї любові, І не відчував твого тепла.. Я хотів тобі сказати «попробуєм знову» Але сенсу нажаль нема… Cкоро ми розстались, не витримав я… Обірвалась на віки струна.. І не раз в моєму серці забринить вона, Та вже сенсу нажаль нема…
А час ішов, та пам'ять не загасла Моменти в голові все знов і знов Не треба , прошу , будь-ласка. І час ішов, а серце кричало що мить «вернись» Та в голові питання «чи варто?» Чи варто повернутись…
Не знав чи потрібна тобі ця любов Чи має це для тебе значення? Хоч час вже далеко від тоді пройшов Та я попросив пробачення.
Хоча після цього ніщо не вернулось, Та серце моє, воно усміхнулось Воно відпустило цю біль , і страждання Надії і мрії , і це сподівання Бо сенсу не було в нашій любові Скажу лиш прошай… Вже серце на волі. Віддам всю любов я тій що цінує Її обійму , і ніжно поцілую… Як тебе колись цілував.
Приспів Я вже не відчуваю цієї любові, І не треба твого вже тепла. Я лиш хочу сказати: «у мене все добре» А любов ще просто не прийшла… Давно вже ми розстались, не витримав я… Обірвалась давно ця струна.. І в моєму серці вже не забринить вона Бо вже сенсу нажаль нема..