Вчора прокинувся так рано, у вікно поглянув, Якщо за обрієм чорніє дим - значить, не все погано Терпіти і топтати ногами ці їхні догани, Я скоро буду кохана - востаннє зберхав
Ну і нехай, тролейбус номер вісімнадцять, Підземка другий день вже не працює, замерзлі пальці стискають поручень, ти друг мені, якщо зі мною поруч вдень, Вночі сюди приходять зомбі безголові
Скажи, хто залишив в снігу цей слід, Мабуть, це той, що рве колючий дріт, Скажи, де звідси вихід! Він може покарати нас одним лиш кліком, Я бачив чорний дим із вікон, Скажи, хай сядуть тихо!
Сьогодні будь-хто може стати янголом, Треба підстригти його наголо, вони стріляють з пагорба, Дим схавав все, немає кисню, замало водню Чорти із лісу стануть сьогодні з неба сотнею
Воля міцніша за будь-який кевлар Крізь коридори босим по бетону, там, де світло Хоч в лютому так мало було всім тепла Вчора в Сибіру десь червоним калина розквітла
Вони з'явилися нізвідки, ніхто не бачив, Не було свідків, крім поліцейських лежачих, Крім тріщин на асфальті і оббитих бордюрів, Крім водостічних труб і зіграних на них ноктюрнів
Дивись уважніше, бо він такий самий, як ти Ти знаєш сам, чому їх не фіксує жоден об'єктив, Час зупинився, коли останній з них там впав Лишились тільки дірки у ліхтарних стовпах
Всі під ковпак! Треба скінчити те, що він почав, Ланка до ланки встанем, чітко плечем до плеча, Хай сірим попелом укриті наші прапори, Мені життя таке не треба - чуєш, на бери,
Перемотати би час - Боже, благаю, верни! Жити для кожного з нас - ніби згорає сірник, А чорний дим кусає прямо в шию - кобрами, Хто б міг подумати, що саме ти той обраний
Воля міцніша за будь-який кевлар Крізь коридори босим по бетону, там, де світло Хоч в лютому так мало було всім тепла Вчора в Сибіру десь червоним калина розквітла