Блиск очей, відвертість наших почуттів - жадана мить, не треба слів. Вже скоро ніч, дві стежки сліз на вікні - я маю йти, згаси вогонь, що нас зігрів.
Він вже погас, і спогад жевріє на тлі, а сил нема, хоча б останнє зберегти. Не буде нас, ми розчиняємось у млі, ми кричимо, але нам не допомогти.
Не в силах опиратись, пливи за течією снів. Не в силах опиратись, вгамуй, втамуй свій біль нашим вогнем, що колись палав, не пощади його. принеси в останню жертву нашу любов...