мені говорять: "скільки можна себе ламати, ламати так безбожно?" склянки, пляшки - так робить кожен, зранку тяжко - прокинутись не можу,
Боже...як ми до цього докотились? не бачу лиць, тільки купи-купи потилиць, куди поділись твої очі карі? я все ще марю, пяний десь на барі...
усе по плану, якшо шо: шмотки модні, туси, вриви, кораблі дурні - тону в безодні, а ти візьми і виверни мене назовні, я дурень повний..так і є, шановні.
я типу блазень - перехожим у вуха кричу тут, та схоже, що мене в навушниках твоїх не чути, "да, шо ти мутиш", - кажуть, - "прийди до тями", все стерто начисто, але не витерли взуття ми.
я, мабуть, забагато випив, не твій герой, на м1 не маю кліпів, мені б забити. стерти твій запах. напитися і не знайти до твого дому мапи.
"Юра, кого ти дуриш? ти підставляв не раз свою власну шкуру, ну шо, так круто тобі? хочеш добавки? згоріли начисто ставки, скажи ким став ти"
куплети ні про що, водночас багато так слів... сніг йшов, а ми собі ловили таксі, так сильно, так гірко наче сіль, мені би зупинитись випустити шасі.
ти як модель з "максім", і нашо я це замісив, а він качок такий зламав вже багато носів... ...та мені якось все рівно! ти ж знаєш сама, яким я можу бути дивним.
ми на одному рівні десь за цим показником так смішно мені, але це не сітком... цілком буденна мелодрама: ми такі рідні були - не передати словами.
я, мабуть, забагато випив, не твій герой, на м1 не маю кліпів, мені б забити. стерти твій запах. напитися і не знайти до твого дому мапи.