zaobriev - фонтан | Текст песни

• Тексты песен
• zaobriev
• фонтан

іди на мій голос, мій звук.- вони усе змінять.
у цих підвальних стінах все стихне навік
і коли скінчиться безмежність циклів неодмінно ядимих,
ти здолаєш несвіт і ненависть.

у темних очних ямах старця штиль.
там стужа блакитних океанів і їхні ж вогні маяків,
запалить віру надія в людимість, як набіг орди,
підкосить востаннє сухожилля колін, аби не душевний артрит.

в тобі щось навело будильник. ти чуєш?
в твоїх нащадках дзвенить. ну а поки на цій планеті ми лишні.
речі в собі плекав -
плащ із м'яса на білих ключиць вішаках.

мене не лякає самість.
не лякає любов фрікцій з самкою замість.
лякає коректне до таких болючих рекурсій реле,
лякає тринадцятий в руках, що тримає в обпеченій крові стилет.

немає простору.
минає час і перетворюється в неіснуюче.
зверху в камери отвір шланга глазок
знову сльозами вливає фатум навколоплідних вод.

zaobriev еще тексты