*Приспів* Л'ється дощ за вікном, Плаче за розбитим склом Чи тепер все скінчиться добром? І вода змиє все, Те що душу так пече Змиє все і назавжди віднесе
Це не хмари закривають небосхил І не вітер в небо підіймає пил Самота, і спогади про минуле Про те що мало бути, і про те що було Про любов, яка нагору підіймала, І любов, яка себе не пізнала Про дружбу, щиру і чисту І зраду, що навчила, як самому плисти Про життя, яке змінилося безповоротно Про ті дні, коли жилося безтурботно Про людей, які були живими Їх і ті часи, що пережиті були разом з ними Про слова, які повинен був сказати Про слова, які повинен був в собі тримати Минуле виправити неможливо І тому триває злива
*Приспів* Л'ється дощ за вікном, Плаче за розбитим склом Чи тепер все скінчиться добром? І вода змиє все, Те що душу так пече Змиє все і назавжди віднесе
Час іде, і можливо він когось лікує Хто не чує свого серця, той не існує Хто не знає болю втрати, той не розуміє, Що несе відповідальність за дії Не жалкує той, хто не помилився Не помиляється той, хто не народився Кожна мить безповоротно може все змінити Кожну мить стає сильнішим бажання жити Не спинитись, не затриматись, не повернути І нехай все буде так, як має бути І нехай будуть довгими безсонні ночі І нехай будуть мокрими стомлені очі І нехай буде суворим і жорстким життя І нехай будуть гострими відчуття І для чого це все, дізнаюсь я нехай Коли цьому настане край
*Приспів х2* Л'ється дощ за вікном, Плаче за розбитим склом Чи тепер все скінчиться добром? І вода змиє все, Те що душу так пече Змиє все і назавжди віднесе