Коли лише з'явилася земля, й тіла людські,ще душ своїх не мали, усі ліси,долини і поля, різноманітні Духи заселяли.
Вони могли вселятися в усе, бо браму в Наву,ще не закривали, та їх усіх один чабан пасе, Володар мертвих що Велесом назвали.
З покон віків чатує між світами, в лісах дрімучих трон його стоїть, і він завжди опікується нами, його ми чуєм, велично мовчить.
Його рогата,велетенська постать, у волохатій шкурі на плечах, Ввійшла у память і стала нам Тотемом, його шанують в долинах і горах.
ПР Там де сонце в Полонині, знов шукає свою тінь, де ховалися смереки, там чекає тільки Він. Небо схилить свої очі, ти почуєш їхній звук, і коли приходить Велес, завмирає серця стук.
Слов'янський Рід,то Велесові внуки, І Велес Бог мольфарів й чаклунів, його ми кличем,як берем бубен в руки, в ночі на капищі серед малих вогнів.
Рогатий Бог,відомий всьому світу, і всюди носить різні імена, для всіх по різному він суть свою покаже, Його Тотемом взяли наші племена.
ПР Там де сонце в Полонині, знов шукає свою тінь, де ховалися смереки, там чекає тільки Він. Небо схилить свої очі, ти почуєш їхній звук, і коли приходить Велес, завмирає серця стук.