Десь чути дзвін,лунає з далека, його бриніння збудить самоту, приходить час, й зникає десь безпека, наповнить сумом мою пустоту. Десь чути дзвін,тривожить мою душу, кристальний звук відлунює в пітьмі, знайти десь сили ,щоб далі йти я мушу, ще є бажання жити у мені.
Не зламає сумнів почуття,не впаде в забуття, з вірою у серці до Богів,мій вогонь не згорів.
Є багато хто вдіває маску в люди, а насправді зовсім інший у житті, та нажаль брехливих морд побільше всюди, мертва там душа і мертві почуття. Хтось ховає свою жижу пику в маску, інші лиш фальшиво посміхаються, хтось брехнею завжди збагатитись хоче, душами людськими забавляється.
Священий символ одягли на шию, і проповідують від імені Богів, себе правнуками волхвів назвати сміють, самі ж родились між корів й биків. Із грязі в князі як в народі кажуть, без краплі совісті набили гаманці, від тих словян, які до Сварги прагнуть, хоч тих паскуд впізнати можна по лиці.