Подалі,подалі від людей,
подалі від народжень,подалі від смертей.
Не бачити ,не чути позбутись почуттів,
та викинути з памяті тягар колишніх слів.
В рутині як в болоті, тонути від страстей,
не хочу більше відчувати слабкості людей.
Тікати з марнотрацтва,- прожитих дарoм днів,
послухатися зову своїх забутих снів.
По зіркам в ночі читати,
Долю світу споглядати,
та імя своє тепер забути,
наслідки й причини збагнути.
Зірвати ланцюги розлуки,
сховатись в хащах лісових,
і попередніх втілень муки,
віддати Богу не живих.
Птахів й звірей збагнути мову,
та слухати вітрів пісні,
скоритися природи слову,
стрічати Живу на весні.
Від сутінків і до світанку,
мій спокій кане в забуття,
в озерах зорі видно зранку,
можливо серед них вже й я......
Zgard еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1